середа, 31 грудня 2014 р.

Сумські волонтери двома групами відвезли допомогу військовим у Щастя та до Авдіївки

Сумські волонтери мережі "Вільні люди" двома групами відправилися на Схід. Одна рушила на Щастя, а інша мала доїхати до Спартака, що знаходиться за Авдіївкою, і є опорною складовою захисту Донецького аеропорту.

Дорога була важкою, сніг замітав так, що у світлі фар було не видно дороги. До Ізюму(Харківська область) приїхали дуже рано, на годиннику не було ще й п’ятої ранку. Волонтери вирішили трохи відпочити, щоб не їхати у зону АТО по темному. Проте, прокинулися не від будильників, а від того, що стали замерзати ноги. Як виявилось, проспали на цілу годину.

Перед Слов'янськом почалася серйозна ожеледиця, і автомобіль приходилося постійно ловити, щоб лишатися на трасі. До Авдіївки їхали селами, тому що міст на трасі підірваний. Заїжджаючи вже у місто намагалися зв’язатися з хлопцями, але ніхто не відповідав.

На останньому посту, сумчани познайомилися з військовими з Дніпропетровської бригади, які дізнавшись, що це волонтери, вирішили напоїти їх кавою.


Не зважаючи на те, що Донецький аеропорт знаходився на відстані 2,6 км., було чудово чутно розриви снарядів важкої артилерії.

"Ми були там трішки більше трьох годин, весь цей час ворожа артилерія не припиняла штурмувати наші позиції. На жаль, ми не мали змоги доїхати до наших хлопців на передову. Коли вони вийшли на зв'язок, ми домовилися про те, що ми лишаємо допомогу на крайньому блокпосту під особисту відповідальність старшого з Дніпропетровської бригади", - розповів сумський волонтер Андрій Букін.

Розвантаживши автомобіль волонтери попрощалися з дніпропетровцями і рушили додому.

"Вже їдучі по трасі ми збагнули, що саме сталося зранку. Якщо б ми не проспали на годину в Ізюмі, то б доїхали до хлопців на Спартак, і навіть змогли б розвантажити автомобіль. А потім би почався обстріл. І ми б зависли там, на незрозумілий період часу. Розуміючи всю складність процесу життя, мимоволі починаєш вірити в щось вище, що береже тебе на цьому шляху", - пригадує Андрій.

Дорога до Сум була жахливою. На асфальт, що був вкритий льодом, почав спускатися сніг у величезній кількості. Бували місця де швидкість в 25 кілометрів на годину, здавалася шаленою. 

Перша група повернулася у Суми пізно ввечері.
Друга повернулася о сьомій ранку наступного дня. Їхній караван на Схід у 1340 км - тривав більше доби.





Фото з поїздки